Та, що з роду чарівниць, бо вміє чарувати

Ними пишаюсь!

...Далі, висока, з довгим русявим волосся спущеним вздовж плечей, 

нафарбовані губи помадою з криваво-червоним відтінком, 

стильні окуляри, пряма постава, зверхній погляд...

Хм, точно, знаєм таких дівчат. Вірняк любить грати в мафію, пити сухе вино, каву та слухати класний рок. Встигла прочитати Кафку, Шекспіра, Блока, Тютчева, Цвєтаєву, безліч класичної світової прозової літератури і Гаррі Поттера. Ненавидить Донцову, Устінову та Новодворську, але любить Агату Крісті чи Айзека Азимова. Хоч не вміє готувати, але відрізняє політичні ідеології. Має потужну логіку та розвинену інтуїцію. Айкью більше сотні 100%. А ще володіє витонченим почуттям гумору і, шпрехає чимось закордонним)

Так, Світлано. Як і обіцяв, десятий пост буде про Вас!
Ех, недарма я з тобою засперечався після написання першого посту в цьому блозі - бач, мого завзяття вистачило на 10 постів, і це ще не кінець.

Так от. Тільки вчора згадував про поняття "Випадку". Саме випадок тут підсобив - це ж потрібно було зголоситись на якусь там блатну АПОХР, зібрати купу документів, підписів та рекомендацій щоб поїхати? Але ця штука круто змінила моє життя, а ще познайомила з тобою) Після того ще було 3 гонівних семінари (в часі одного з яких я успішно звалив в іншу групу) де ми забацали кілька "творчих вечорів"... О, а "Країна відповідальності 2009" то взагалі вєщь=)

Історію про твій, нині вже почивший в Бозі годинник, котрий я нагло запхнув до свої кишені знає не одна людина, але це було так по - приколу)   А ще більше по-приколу була та туса в Тернополі далекого 2009р, коли я ще навіть не був в Пласті) Тоді я був трохи не в собі) Але цікаві моменти типу "Вибачте, але зі Світланою іду я" я пам'ятатиму дуже довго. Чи ще в пам'яті лишиться поїздка спекотного дня по маршруту Тернопіль-Війтівці де ти лікувала мою амнезію розповідями про те що я чудив попереднього дня. Всі пригоди веселі та важливі.

Тепер ти модна рекламщіца в напівмодній Вінницько-Тернопільській газетці) Рішаєш питання реклами, та інколи їздиш в Вінницю на нараду директорів (ну чи їздила). Кароче знай - двері моєї хати завжди відкриті для такої класної подруги як ти. Тіки не забудь шото купити - даби не з пустими ж руками припертись в гості.

А ще в нас є купка спільних політичних амбіцій, які ми, можливо, реалізовуватимемо спільною командою однодумців, молодіжне крило якої ти відтепер гідно очолюєш.
Тож бажаю успішно керувати ТОО міцною рукою на терені останніх нестабільних подій в державі. Бо ти завзята, а в завзятих все виходить якайліпше. Правда ж?

І той, я і обіцяв - чекай вже якось в гості, ато вже скіки запрошуєш шо аж соромно) Но тіки придумай якусь кльову програму.


Пишаюсь тим що можу себе назвати твоїм другом)

Рости велика, тіки носа не дери!

Рельсуюючи мандрами

"-Таакс, мужчина, є мєста які хочете, нічьо не занято. Хочете верхню, хочете нижню."

Цю, таку жадану для мандрівника фразу, доводиться чути вкрай рідко.
Дійсно. Проходять дні-тижні і знову потрібно мандрувати кудись в недалеку (Чи далеку) далечінь.
Яке ж вибрати місце?
А тип вагону?
А до того ж ще є добрий фонд який поверне вартість квитків.
Протягом років мандрів вагання зникли - бокова нижня поличка плацкартного вагону є найкращою.

Хто має зріст довше 170 см той розуміє що значить фраза "Стирчать ноги". В старих вагонах, коло бокової полички, є чудовий виріз, куди можна просунути ноги, опинившись на суверенній території сусіда - важливо лиш шоб там не буо його голови...

... Але це все техніка спання. Найбільшим задоволенням в часі, коли не спиш є можливість спертись на стінку, простягнути вздовш своєї полички ноги, запхнути в вуха старий-добрий айподік і увімкнути музику.
Музика відображає внутрішній стан людини. Якщо в тебе настрій енергічний та напружений то буде грати якась важка музика, чи, принаймні швидка та енергійна.
Якщо ж ти в роздумах-меланхолії то тут буде доречною музика плавна, чуттєва. Ти повинен смакувати кожною буквою як і кожною нотою. Та спостерігати за осінньою красою твоєї країни, за працюючими людьми, за автівками та пташками, за морями та озерами. І от саме тоді досягаєш жаданого "Дзену".

Одеса дуже гарне та цікаве місто в якому мене постійно оточують якісь пригоди)
Минулого разу став свідком затримання 3-ма сотнями силовиків двох кілерів.
Цього разу компанією, власноруч, виштовхали чужу машину на передачі, яка припаркувалась на колії, на середину дороги. І тільки тоді викликали гаїшників.
Вже мовчу про дитинство... Про Одеські кораблі, про запливи на півтора кілометри, про найперші гульки до ранку...
А ще, попри всі приоди, поїздка з Одеси додому дає гарну можливість 7 годин поринати в світ роздумів та планів.

тому відповідь буде проста та прогнозоана:
"Нижнє, бокове, посеред вагону"


Доповнити цю картину може лише чашка ароматної кави...
...І от... Поїзд, від'їжджаючий перон... Подумки сказана фраза "Ну, з Богом", кава, плеєр і мелодії одного, тепер вже майже наюлюбленішого гурту...
"Забуваються лінії, запахи, барви і звуки..."

Звізда всім звьоздам звіздєц =)))

Ніколи себе не вважав надзвичайно егоїстичним чи самолюбним.
Може таким і не є) о написали нічо так - очєрєдна газєтка на радость
мамам/татам/дєдам/бабусям.

Бюджетні кліпи)

Як і писав в попередньому пості - їхали додому ми під грім пісень різних.

Ролики нижче:

Марш Легіону:

 

 В небеса замріяні кроки:

 Тебе це може вбити

Ну і родзинка "Гей браття опришки" в шансон обробці.

Відбувся ХVI Великий Конвент Ордену Залізної Остроги

"Ідея Ордену є вічна, ніхто не згасить цих сердець"

(ОЗОнівська народна творчість)

І знову легендарний п.т.м. Сокіл люб'язно прийняв славне лицарство куреня УСП ч. 15 "Орден Залізної Остроги" ім. Святослава Завойовника. Вже вкотре ця, освячена історією земля, стала свідком великого збору Ордену - ВЕЛИКОГО КОНВЕНТУ, котрий цього разу мав порядкове число 16.




 З'їхались Приятелі серця з усієї України задля вирішення справ поточних, розробки планів на майбутнє, складання концепцій стратегічних.

Та не тільки це манило молоді серця. Розмови приятельські, ігри спортові, пісні стрілецькі, блиск ватри, жарти молодецькі та обіди богатирські манили товариство не менше суворих нарад та палких обговорень.



Цьогоріч до членства в курені було прийнято 7 нових пластунів, котрим було надано право носити хустку та відзнаку Ордену, розроблено план діяльності куреня на рік, обговорено стратегічні напрями роботи, а також участь ОЗОнів у святкуванні 100-річчя Пласту.





  Обрядовим "Хай Живе..!" товариство привітало новообраного  Комтура неп. Чупринку.

Канцлерська печатка та клепсидра опинилась у ст. стр. Вихора.
Преторську острогу взяв в руки бул. Горобець.
Щит трибуна залишився в володінні ст. стр. Лома.
Бездонний скарб отримав  камерарій чет. Орлик


За дотриманням написаної річної стратегії пильно слідкуватиме бул. Сем.
Обрядником було потверджено ст. стр. Зенка, котрий кийком наводив в товаристві лад.
Меч консула відтепер належить по праву дес. Павуку.
І, зважаючи на визначну кулінарну справність стр. Кулька, було відновлено посаду підчашого, котру той і зайняв.


Роз'їхалось лицарство 11 вересня під грім пісень. Повні мрій та сподівань, енергії та завзяття, готові працювати і творити звершення на благо Пласту та України.

ПЕРЕМОГА АБО СМЕРТЬ!
ст. стр. Вихор

5-тий ПОСТ

СЕКРЕТ?
-ЧО?
-ЗАПОВНЮ ПІСЛЯ написання 10 поста.
-ЧО?
СЕКРЕТ!

Коли Гурток наш на ЛШ...

Пісня писалась протягом всього табору.
По дві строфи до кожної ватри.
Приспів був написаний разом зі строфами до першої ватри
Виконується під музику пісні гурту Ляпис Трубецкой "В платье белом"

ст. пл. Максим Студілко, ОЗО
"14 дивних днів" - Гурткова пісня г.ч.3. "Еней"
МВТ "Лісова Школа" ч.50

Коли гурток наш на "ЛШ"
Встає о 6-тій рано-вранці
Вмиваєм писки ми гуртом
імпрезу робим до снідання

спитаєш ти: "Нащо то вам?"
відповімо ми дуже просто
Ти маєш знати то "ЛШ"
Гуртку "Енею" тут не просто.

ПРИСПІВ:
Знай! то табір "ЛШ"
Гурток "Еней" біжить по ньому.
Знай! дійдемо кінця
і переможемо ми втому.

Знай! /За два тижні/** кінець
І ми усі разом поїдем додому
Знай! То табір "ЛШ"
і став для "Енея" він рідним домом.


Пройшов вже тиждень і тепер
ми модні хлопці у футблоках
Ми бігаєм в 2 рази швидше
за день пиляєм 8 сосен

Сьогодні день був гостьовий,
а ми, до того ж, ще й чергові
Нагодували всіх вас ми
і бігали у дощ по полю.

ПРИСПІВ

Остання ватра і тепер
ми піснею всім вам звітуєм
За 14 дивних днів
які ніколи не забудем

Ці дні ми гуртом працювали

та все разом переживали
і знаєм точно шо ЛШ
запам'ятаємо на все життя


ПРИСПІВ

Знай! То табір "ЛШ"!

* В 2 строфі приспіву чергування: за 2 тижні/за тиждень/завтра

 

Шлях до досконалості.

"Між диваном і лежачою дупою, навіть 5 копійок не пролізе"

Чи дійду?

Ось так, одразу із запитання починаю запис де хотілося б окреслити рух за тим запланованим стартом, про який писалось в першому пості.

Ітак, починаємо виходити з кризи
Для початку потрібно щось змінити в собі. В своєму житті.
В тому (тобто цьому) житті мав кілька вражень шо виріс. Найперше трапилось в 18 років, коли закінчив колєджу.  Тепер флешбек. Тре срочно змінити пару соціальних статусів, інакше ментальні зміни не відповідатимуть дійсним.

Ну що ж. Старт взятий:
новий мобільник і перший залізний лошак.
Лошак жере бензіни, правда, багацько - но на те і робота в молодості - не думати як зекономити, а думати як  би то заробити на потрібне.

Зрештою і цей блоґ, точніше ініціатива його започаткування є ніщо інше, як спроба щото в собі змінити. Хоча б стримати всюдисущу непосидючість. І дисциплінувати. Окрім того, канєха, тішить думка, шо за пару років зможу це прочитати і подумати "ото не було шо робити"

Нещодавно був в дуже поважаних мною друзів на хаті. Друзі вже мають певні значні досягнення і завдячують то все кінчішку "Секрет". Вирішив днями передивитись (з певних причин, на першому перегляді, вирубив на третині фільму). Тож вищезгаданий продукт кінематографу перший в черзі на перегляд.

Тепер робота...
Ех, давно я так натхненно не працював. Це була своєрідна психологічна сублімація.
- "А що? Енергію ж кудись потрібно дівати." і дійсно. Працюю мізками - ні про що лишнє не думаю.
З'явились проектні ідеї, з'явились шляхи заробляння грошей. Буду пробувати започаткувати ще пару проектів.

Поряд з усім цим планую ще написати план змін на осінь, можливо щось вдасться виконати.
А сподіваюсь якнайбільше...      (Звітуватиму про досягнення. За еталон буде цей пост)

1.Зв'язати себе ще з однією інтернет фігньою - персональним нікому не потрібним блоґом - ВИКОНАНО
2. Новий мобільник на 2 сімки з вай-фай - ВИКОНАНО.
3. Авто - ВИКОНАНО
4. Зайнятись спортіком
5. Вдоконалювати англійську
6. Розпочати вивчення польської
7. Отримати диплом спеціаліста
8. Започаткувати ще з пару проектиків.
9. Поїхати на Великий конвент. - ВИКОНАНО, Тепер я Канцлер.
10. Бути модером круглого столу. - ВИКОНАНО
11. Відрехтувати зуба.- ВИКОНАНО - знайомий підсобив



... Та знову виникає питання:
Чи дійду?

А тепер о прєкрасном фонтанє на березі Бугу.

Нарешті

У Вінниці, реконструювавшись два довгих роки, відкрилась набережна.

Відкрили то всьо гучно з пістнями і плясками.

Я, як ментально хвора на громадську діяльність людина, не міг пропустити такий захід і пішов волонтьорити - пацаном на побігушках надурняк. Підключилась до того всього нічо така часть Вінницької НСОУ. Поставили мене на відповідальну посаду - контролювати дуття кульок гелієм і загальна координація кульового процесу (Посада далеко ненайгірша - будувати "коридор" Порошенку було куди гірше. А тут, час від часу, халявний гелій, і, відповідно, гони з "цікавим" голосом). Окрім того, мали ше махати 2 прапорами "Порошенкос-фундейшн".

Кількість присутніх пластунів (разом з юнацтвом та новацтвом) була достатньою для того, щоб почувати себе без напрягу абсолютно.

Це все дало свої дивіденди - по волонтьорському блату мали жирнющі місця для перегляду. А також загітував в Пласт ще пару особистостей.

Ну так от, враження: фонтан - отлічний. Приходьте - дивіцця! Вам запре.

Організація відкриття.... Враження суперечливі:

1. Люди в каментах плюються матюком на ведучого, Білозір, ТіК. хвалять тіко Мандри

2. Народу була реально хуча - і більшість в зовсім не козирних для перегляду місцях - ібо не еліта.

3. Але шикарний фонтан все затьмив. - хто має бажання - велкам еврідей з 12 до 22 години - насолоджуйтеся.


Кажуть що таких є лише кілька в світі. Будемо багатіти думкою, що ми тепер хоть чимось унікально - популярні. Але час покаже.

Хто має бажання зацінити то дівне-чудо-водограйко з інших міст - пишіть, а там домовимось за койко-місце!

Ну і на наприкінці, зацініть воочію то все:

(З відео все виглядає "кольоровіше" і фантастичніше, а вживу приємніше та натхненніше.)

НАРЕШТІ

Фото: Ярослав Наскрипняк

Перший парадоксальний допис, нє?)

ПАРАДОКС!
Почнемо перший пост боянчеком про СРСР.

• У всех была работа
• У всех была работа, однако никто ничего не делал.
• Никто ничего не делал, однако норма выполнялась на 100 % 104—110 %.
• Норма выполнялась на 100 %, однако в магазинах ничего не было.
• В магазинах ничего не было, однако у всех всё было.
• У всех всё было, однако все воровали.
• Все воровали, однако всего хватало.
• Всего хватало, однако все были недовольны.
• Все были недовольны, однако никто не бастовал.
• Никто не бастовал, однако никто ничего не делал…
• Все были против, но голосовали «за»
• Кто громче всех кричал «за», сейчас сильнее всех бьёт себя пяткой в грудь, что был против.
• Cекса не было, однако рождаемость была в 4 раза выше.

Хм, цікаво, навіщо я створюю цей блоґ?
Черговий, зрештою.
Попередній на політіко.ком.уа як був так і є - закинуто-забитий. Але то все так публічно.
Цей я не буду афішувати...  майже не буду. Якщо якийсь сторонній глядач загляне - і на тому дякую. Адже сюди публікуватиму інформацію цікаву для себе і про себе, знову ж шоб потім я міг її сам прочитати. Такий собі куточок неоурбанізованого егоїста. Заплутано? - ПЛЮВАТИ! І зіз іс харашо!

Дякуючи 1 ЗиСР в мою пам'ять врізався принцип - особистість твориться тільки в часі кризи.
А економічна освіта каже шо криза це лиш привід нехіло так стартанути. Так, от. Переживши певну кризу, опинившись на дні, глибоко занурившись в роздуми - пробую вийти на лінію старту, чекаючи свистка грізного бунча.



Але нащо комусь читати такий неструктурований витік непотрібної інфо з купою помилок орфографічних?)
ПАРАДОКС.