"-Таакс, мужчина, є мєста які хочете, нічьо не занято. Хочете верхню, хочете нижню."
Цю, таку жадану для мандрівника фразу, доводиться чути вкрай рідко.
Дійсно. Проходять дні-тижні і знову потрібно мандрувати кудись в недалеку (Чи далеку) далечінь.
Яке ж вибрати місце?
А тип вагону?
А до того ж ще є добрий фонд який поверне вартість квитків.
Протягом років мандрів вагання зникли - бокова нижня поличка плацкартного вагону є найкращою.
Хто має зріст довше 170 см той розуміє що значить фраза "Стирчать ноги". В старих вагонах, коло бокової полички, є чудовий виріз, куди можна просунути ноги, опинившись на суверенній території сусіда - важливо лиш шоб там не буо його голови...
... Але це все техніка спання. Найбільшим задоволенням в часі, коли не спиш є можливість спертись на стінку, простягнути вздовш своєї полички ноги, запхнути в вуха старий-добрий айподік і увімкнути музику.
Музика відображає внутрішній стан людини. Якщо в тебе настрій енергічний та напружений то буде грати якась важка музика, чи, принаймні швидка та енергійна.
Якщо ж ти в роздумах-меланхолії то тут буде доречною музика плавна, чуттєва. Ти повинен смакувати кожною буквою як і кожною нотою. Та спостерігати за осінньою красою твоєї країни, за працюючими людьми, за автівками та пташками, за морями та озерами. І от саме тоді досягаєш жаданого "Дзену".
Одеса дуже гарне та цікаве місто в якому мене постійно оточують якісь пригоди)
Минулого разу став свідком затримання 3-ма сотнями силовиків двох кілерів.
Цього разу компанією, власноруч, виштовхали чужу машину на передачі, яка припаркувалась на колії, на середину дороги. І тільки тоді викликали гаїшників.
Вже мовчу про дитинство... Про Одеські кораблі, про запливи на півтора кілометри, про найперші гульки до ранку...
А ще, попри всі приоди, поїздка з Одеси додому дає гарну можливість 7 годин поринати в світ роздумів та планів.
тому відповідь буде проста та прогнозоана:
"Нижнє, бокове, посеред вагону"
Доповнити цю картину може лише чашка ароматної кави...
...І от... Поїзд, від'їжджаючий перон... Подумки сказана фраза "Ну, з Богом", кава, плеєр і мелодії одного, тепер вже майже наюлюбленішого гурту...
"Забуваються лінії, запахи, барви і звуки..."
Цю, таку жадану для мандрівника фразу, доводиться чути вкрай рідко.
Дійсно. Проходять дні-тижні і знову потрібно мандрувати кудись в недалеку (Чи далеку) далечінь.
Яке ж вибрати місце?
А тип вагону?
А до того ж ще є добрий фонд який поверне вартість квитків.
Протягом років мандрів вагання зникли - бокова нижня поличка плацкартного вагону є найкращою.
Хто має зріст довше 170 см той розуміє що значить фраза "Стирчать ноги". В старих вагонах, коло бокової полички, є чудовий виріз, куди можна просунути ноги, опинившись на суверенній території сусіда - важливо лиш шоб там не буо його голови...
... Але це все техніка спання. Найбільшим задоволенням в часі, коли не спиш є можливість спертись на стінку, простягнути вздовш своєї полички ноги, запхнути в вуха старий-добрий айподік і увімкнути музику.
Музика відображає внутрішній стан людини. Якщо в тебе настрій енергічний та напружений то буде грати якась важка музика, чи, принаймні швидка та енергійна.
Якщо ж ти в роздумах-меланхолії то тут буде доречною музика плавна, чуттєва. Ти повинен смакувати кожною буквою як і кожною нотою. Та спостерігати за осінньою красою твоєї країни, за працюючими людьми, за автівками та пташками, за морями та озерами. І от саме тоді досягаєш жаданого "Дзену".
Одеса дуже гарне та цікаве місто в якому мене постійно оточують якісь пригоди)
Минулого разу став свідком затримання 3-ма сотнями силовиків двох кілерів.
Цього разу компанією, власноруч, виштовхали чужу машину на передачі, яка припаркувалась на колії, на середину дороги. І тільки тоді викликали гаїшників.
Вже мовчу про дитинство... Про Одеські кораблі, про запливи на півтора кілометри, про найперші гульки до ранку...
А ще, попри всі приоди, поїздка з Одеси додому дає гарну можливість 7 годин поринати в світ роздумів та планів.
тому відповідь буде проста та прогнозоана:
"Нижнє, бокове, посеред вагону"
Доповнити цю картину може лише чашка ароматної кави...
...І от... Поїзд, від'їжджаючий перон... Подумки сказана фраза "Ну, з Богом", кава, плеєр і мелодії одного, тепер вже майже наюлюбленішого гурту...
"Забуваються лінії, запахи, барви і звуки..."
